6 квітня – Всесвітній день настільного тенісу

Сторінка календаря

6 квітня – Всесвітній день настільного тенісу. Молоде свято – вперше день відзначався 6 квітня 2015 року. Але це не завадило йому стати популярним практично у всьому світі. Ініціаторами заснування нової спортивної дати виступила Міжнародна Федерація настільного тенісу (International Table Tennis Federation, ITTF) з метою популяризації даного виду спорту, його просування в різних країнах, об’єднання людей, що захоплюються ним, і, звичайно ж, пропаганди здорового способу життя. А проведення свята саме 6 квітня було приурочено до Міжнародного дня спорту на благо розвитку та миру.

Довідка. Настільний теніс (відомий також як «пінг-понг») з’явився більше сторіччя тому, а сьогодні він є олімпійським видом спорту (з 1988 року). Це спортивна гра, заснована на перекиданні спеціального м’яча ракетками на ігровому столі з сіткою за певними правилами. Метою гравців є досягнення ситуації, коли противник не зможе відбити, або не правильно відіб’є м’яч.

Сучасники про читання та книгу

Сучасники про читання та книгу

Білл Гейтс

(американський бізнесмен,

засновник корпорації Майкрософт, нар. 1955)

«У моїх дітей, звичайно, буде комп’ютер. Але, перш за все, вони отримають книжки».

Умберто Еко

(італійський письменник, 1932-2016)

(З книги «Не сподівайтеся позбутися книжок», 2015)

«Спробуйте дві години почитати роман з екрану комп’ютера, і ваші очі перетворяться на тенісні м’ячики».

«Одне з двох: або книжка залишиться носієм для читання, або існуватиме щось схоже на те, чим книжка і не припиняла бути, ще навіть до винайдення друку».

«Книжка – це як ложка, молоток, колесо чи ножиці. Один раз винайшли – і покращити вже неможливо».

«...найкращий спосіб віддалити Альцгеймера та інші форми старечої недоумкуватості — це продовжувати навчання, наприклад, вчити один вірш напам'ять щоранку. Робити різноманітні розумові вправи. Навіть розгадувати ребуси чи анаграми».

Видатні сучасники про книгу та читання

Видатні сучасники про книгу та читання

 Ніл Гейман

(англійський письменник-фантаст, нар. 1960)

(З лекції «Чому майбутнє залежить від бібліотек, читання та уяви?», 2012)

«Найпростіший спосіб переконатися в тому, що ми виховуємо освічених дітей, — навчити їх читати, і показати їм, що читання приносить задоволення. А це значить, у найпростішому розумінні, знайти книжки, які їм подобаються, дати їм доступ до цих книжок і дозволити їм читати їх».

«Нам потрібно, щоби наші діти піднімалися сходинками читання: все, що їм подобається читати, буде рухати їх угору, сходинка за сходинкою, до грамотності».

«Проза – це те, що ви вибудовуєте з літер і жменьки знаків пунктуації, і ви, тільки ви, використовуючи свою уяву, створюєте світ, заселяєте його та дивитеся на нього очима інших. Ви відчуваєте, відвідуєте місця та світи, про які ніколи б і ніяк інакше не дізналися. Ви дізнаєтеся, що всі, хто там існують, це також ви. Що ви – це хтось інший. І коли ви повертаєтеся у свій світ, ви вже будете трохи зміненим».

«У нашому світі в цьому світі тексту та електронної пошти, світі письмової інформації грамотність є значно важливішою, ніж будь-коли. Нам потрібно читати та писати, нам потрібні громадяни світу, які зможуть читати з комфортом, розуміти, що вони читають, розуміти нюанси та робити так, аби їх самих розуміли».

«Якщо ми читаємо для задоволення, якщо інші бачать, як ми читаємо, то ми вчимося, ми тренуємо нашу уяву і ми показуємо іншим, що читати – це добре».

І знову бібліотечні новинки для дітей.

Андрій Кокотюха (нар. 1970 р. у м. Ніжин на Чернігівщині) – сучасний український письменник. Автор понад 60 художніх, документальних та науково-популярних книжок. Кілька років поспіль входить до топ-10 авторів, чиї твори є лідерами продажів в Україні, за що відзначений як «Золотий письменник» (2012). А ще Андрій Кокотюха пише чудові дитячі книжки.

Знайомтесь:

Кокотюха А.А. Клуб Боягузів : повісті / Андрій Кокотюха ; худож.-оформлювач М.Мендор. – Київ : ДОВЖЕНКО БУКС, 2019. – 95 с.

 До видання увійшли дві повісті про пригоди Максима Білана та Дениса Черненка – «Клуб Боягузів» та «Донька Короля».

Максим з Денисом вирушили у літню подорож до Міста Лева. Хлопці гуляли львівськими вулицями, коли раптом Дениса звинуватили у крадіжці і навіть заарештували. Ось вам і так звана галичанська гостинність! Та коли все з’ясувалося, юним сищикам довелося розплутати таємницю Клубу Боягузів і вивести на чисту воду його засновника – колишнього шкільного вчителя, а нині афериста Василя Драгомира. Та на цьому пригоди не закінчуються. Адже літо продовжується! Що б ви зробили, якби випадково врятували дочку мільйонера, яка, втім, виявляється не зовсім дочкою і, здається, веде якусь свою гру... Про все це читайте у детективних історіях Андрія Кокотюхи.

Кокотюха А.А. Пригода на Геловін : повісті / Андрій Кокотюха ; худож.-оформлювач В.С.Печенік. – Харків : Бібколектор, 2019. – 93 с.

Надзвичайні пригоди двох восьмикласників – Максима Білана і Дениса Черненка, які до тих пір майже не віталися, – привели до несподіваного результату: хлопці потоваришували. А подальші події ще раз довели незаперечність народної мудрості: вірний друг – то найбільший скарб. Кмітливість та вірність Максима допомогли Денису спекатися несправедливого звинувачення у пограбуванні, а наступного разу вже він, Денис, допоміг друзям уникнути неприємностей на Геловіні...

2 квітня – Міжнародний день дитячої книги.

2 квітня – Міжнародний день дитячої книги.

Відзначається у день народження Ганса Хрістіана Андерсена.

Свято засноване в 1967 році за ініціативи Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY) з метою підкреслити важливу роль дитячої книги у формуванні духовного та інтелектуального розвитку дитини, пропагувати любов до читання та привернути увагу до дитячих книг.
З 1956 року Міжнародна рада з дитячої книги присуджує Золоту медаль Ганса Християна Андерсена – вищу міжнародну нагороду в сучасній літературі. Цією медаллю нагороджують письменників, а з 1966 року – і художників, за внесок у дитячу літературу.

Історія дня дитячої книги.

З чого все починалося

В історичному часі подання про дитину як про істоту зі своїми особливими інтересами і запитами – недавнього походження, воно набуло поширення лише в два-три останніх сторіччя.

Відповідно, дитяча література як самостійний вид – явище порівняно нове.

До середини 17 ст. діти читали (ті, хто вмів читати, з грамотністю тоді було погано), за рідкісним винятком, приблизно те ж, що і батьки.

Проте і у тих, і в інших завжди був інше джерело знань – фантастичні, історичні та побутові історії, що існували в усній традиції. Діти слухали їх разом з дорослими, і нікого не турбувало, чи підходить розказане для дитини. А діти, як і дорослі, витягували з почутого те, що могли. Дещо з творів стародавньої усної творчості дійшло до нас у друкованому вигляді і викликає у дітей і дорослих такий же інтерес, як тисячоліття тому, – наприклад байки Езопа, вперше записані в 4 в. до н.е.

Інші добре відомі зразки усної народної творчості – легенди про короля Артура і Робін Гуда і, зрозуміло, народні казки, зібрані братами Грімм і Ш.Перро, чий збірник під назвою загальноприйнятою «Казки матінки Гусині» включає, можливо, саму знамениту чарівну казку «Попелюшка».

Витоки дитячої книги виходять з епохи, коли в Англії з’явився друкарський верстат і У.Кекстон випустив у 1477 першу книгу англійською мовою. Серед його численних видань, які, напевно, захоплювали дітей, були байки Езопа і забавний тваринний епос «Роман про лиса».

Підручники стали кращі, набули поширення букварі і абетки.

У 1658 році чеський священик і педагог Я.А.Коменський опублікував першу книгу з картинками для дітей «Світ чуттєвих речей в картинках» – підручник на латині з гравюрами.

Протягом 17 ст. дітей навчали в дусі пуританських вірувань, – коло дитячого читання в основному зводилося до Біблії, –хоча друкувалося чимало призначених для дітей книг релігійного змісту.

Приголомшливі пригоди просто поруч

До бібліотеки надійшла новинка для дітей.

Знайомтесь:

Дяченки М. та С. Приголомшливі пригоди просто поруч / Марія та Сергій Дяченки ; пер. з рос. О.Негребецького; іл. С.Омельсенко; худож.-оформлювач М.Мендор. – Харків: Фоліо, 2019. – 31 с.: іл. – (Дитячий світ)

Про коротенького черв’ячка і його задовгу матусю та про відчайдушну червону жабу, про те, як конячка на зебру перетворилася, та про корову, що дає пальне, про зірку фламінго із че­рева крокодила та зеленого зайця, закоханого у капусту, про бабусю, що варила ранок і вечір, та про зозуленятко-вороненятко ви дізнаєтеся із цієї веселої, з кумедними малюнками книжки відомих письменників Марини та Сергія Дяченків.

Видатні сучасники про бібліотеку

Пропонуємо вашій увазі невеличку добірку – Що говорять та пишуть про бібліотеку, бібліотечну професію наші видатні сучасники.

 Умберто Еко

(італійський письменник, 1932-2016)

(З книги «Не сподівайтеся позбутися книжок», 2015)

«Архіви та бібліотеки – це холодильники, в яких ми зберігаємо пам’ять таким чином, щоби культурний простір не був засмічений усім цим гармидером, але і не відмовлявся би від нього. І в майбутньому, якщо серце накаже, ми завжди зможемо до них звернутися».

 

Жан-Клод Кар’єр

(французький письменник, актор, нар. 1931)

(З книги «Не сподівайтеся позбутися книжок», 2015)

«Бібліотека не обов’язково складається з книжок, які ми читали чи збираємося читати – це справді варто уточнити. Це книжки, які ми можемо колись прочитати. Навіть якщо ніколи їх не прочитаємо».

«…немає нічого складнішого, ніж упорядкувати бібліотеку. Складніше хіба що впорядкувати світ».

«Бібліотека – це майже як компанія, гурт живих друзів, особистостей. В дні, коли вам трохи самотньо чи сумно, можна звернутися до книжок. Вони тут».