31 жовтня – День української козачки.
Свято започатковане Козацькою спадковою духовною республікою на «Мамаєвій Слободі» у 2010 р. і проводиться щорічно в останню суботу жовтня. За поведінкою жінки (матері, сестри, дружини) оцінювався сам козак у тій же мірі, як і сам ставився до них.
Жінка незалежно від свого статусу в родині була персоною номер один для захисту, бо вона – майбутнє козацького роду. Хоч у жінок того часу було не так багато прав (жінки не могли бути присутніми на зборах, їхнім «голосом» виступали батько, старший брат, отаман або хрещений батько), але вони користувалися великою пошаною.
Глава сімейства більшу частину життя проводив на військовій службі або на кордоні. Звичайно, його слово було в родині законом, але за його відсутності главою залишалася мати, відповідальна за виховання дітей. Жінка-козачка володіла значно більшою свободою, ніж будь-де в іншому місці тогочасної Європи.
З середини XVI ст. давньоруські вольності для жіноцтва лишаються лише в українських землях. В Україні жіноча свобода лишалася недоторканою ще довгі століття, аж до ліквідації Січі та входження України до Російської імперії.
Поряд із Січчю – форпостом національної державності та самобутності – не меншу, а нерідко й більшу, роль у формуванні українського національного характеру відігравало жіноцтво, яке мало найповнішу свободу самовиявлення як удома, так і в громадському житті тодішньої України.
Немає коментарів:
Дописати коментар