Матроська слава. ДЗ за 1970 рік.

Згадаймо… Це вже історія…

Сторінками «Дніпровської зорі» 1970 року.

Півстоліття назад, в передсвяткові дні, в «Дніпровській зорі» від 28 квітня 1970 року №50 була надрукована стаття «Матроська слава» І. Черевко (Новоолександрівська восьмирічна школа).

         Згадують роки війни колишні: старшина Григорій Демидович Петренко, командир підрозділу зв’язку Григорій Іванович Візир, десантник Григорій Григорович Бубличенко.

Повний текст статті

 Матроська слава

          Неозорою нивою йде трактор. А над ним – сонце проміння розбризкує. А ще – неба голуба вуаль... «Мирне, чисте небо». – думає тракторист Григорій Демидович Петренко. І враз на якусь мить суворішим стало лице ветерана праці. Що стривожило Демидовича? Пригадав сьогодні він інше небо...

         Грізний 1941-й рік. Хвилюється Чорне море. Стволи гармат лінкора «Севастополь» націлені в небо, де, мов круки, шугають фашистські літаки, які сіють смерть на радянську землю. В строю моряків старшина-червонофлотець Григорій Демидович Петренко. Розуміють воїни: треба будь-що захистити Севастополь від гітлерівців. Так розпочалися героїчні дні оборони міста, про які згодом писатиме історія.

         Чи ж забути Демидовичу оті фронтові епізоди? Ось він біля гармати, командиром якої призначено. Чітко діє обслуга.

         – Вогонь!

         І летять снаряди на ворожі позиції, що розташувалися на березі.

         – Ціль знищено!

         – Молодці, – говорить старшина матросам. – Покажемо гітлерівській чумі силу нашу.

         Ні, не злічити всіх отих фронтових епізодів. Скажу лише, що в кожному з них наш земляк Григорій Демидович Петренко показував зразки геройства і мужності, захищаючи Батьківщину. Свідки тому – урядові нагороди, які прикрашають його груди.

         Зараз Григорій Демидович – на мирному фронті. Ось уже двадцять два роки працює трактористом в радгоспі. Добре працює. Не було ще такого випадку, щоб, виконуючи ту чи Іншу роботу, він не справився з нею успішно. Завжди перевиконує виробничі норми.

         – Відразу видно фронтовий гарт Демидовича, – кажуть земляки.

         Є про що розповісти і лейтенантові запасу, колишньому командирові підрозділу зв’язку Григорію Івановичу Візиру. Він теж брав участь в героїчній обороні Севастополя, захищав легендарну Сапун-гору. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.

         Сміливо і рішуче діяв в боях десантник Григорій Григорович Бубличенко. Захищав Севастополь, звільняв Одесу.
         Я розповів лише про кількох земляків – колишніх фронтовиків, тих, чия доля в роки війни була пов’язана з морем, з обороною міст-героїв, над якими в дні знаменних свят гримлять залпи артилерійських салютів. Часто воїни запасу зустрічаються з молоддю, діляться спогадами про героїчне минуле. І кожного разу говорять молодому поколінню:

         – Будьте гідними слави батьків, продовжуйте і збагачуйте героїчні традиції минулого.

         – Будемо продовжувати! – відповідають юнаки і дівчата. І ці слова звучать як клятва.

І. ЧЕРЕВКО,

секретар парторганізації Новоолександрівської восьмирічної школи.